Ukraina•Україна моя

                                                                  Свято Святого Миколая № 1
Дійові особи: 
Ведучий, Св. Миколай, Діти, Два чортики, Два янголи, Тарасик.

Святий Миколай народився близько 280р. у Ликійській місцевості. Його батьки, феофан і Нонна, старанно і з любов'ю виховали свого одинака. У молодості, приборкавши людські при¬страсті, віддався він священицькій службі, згодом став ігуме¬ном. По смерті батька розділив майно серед убогих. 
Кажуть, що св. Миколай палкою молитвою втихомирив збу¬рене море, врятувавши корабель і супутників. А ще міг зцілюва¬ти калік, сліпих, недужих. Помер 19 грудня 342р. зі словами: «У руки твої, о Боже, передаю дух свій». 
Поховали його у престольній церкві в Мирах Ликійських. На нашу землю культ св. Миколая приходить водночас із христи¬янською вірою. У другій половині XI ст. була збудована в Києві церква святого Миколая на могилі Аскольда. Також у Києві князь Ізяслав Святославович у 1073 році засновує жіночий монастир під покровом св. Миколая. До найстаріших церков св. Миколая належить і Миколаївська церква у Львові. 
Був дуже шановним св. Миколай серед Війська Запорозько¬го. Козаками було збудовано понад 60 церков, значна частина яких з іменем св. Миколи. 
Слава отця Миколая спричинила й виняткову славу його імені серед українців. Це ім'я носили такі визначні діячі української культури, як Микола Костомаров, Микола Лисенко, священик Микола Устиянович та інші. Це горде й водночас тепле ім'я, що в перекладі з грецької означає «переможець народу». 

Дія перша

Ведучий. Іде св. Миколай полями й лугами, а за ним поспішають янголи, що несуть дарунки для добрих та чем¬них дітей. Ходить св. Чудотворець по всіх-усюдах, минає хати, загороди, міста й села, благословляє і потішає бідних і нужденних. 

Св. Миколай. Вітаю вас, діточки! 
Мені розказали мої янголи, що всі ви розумні і чемні були:
 у школі вчи¬лись, батькам допомагали
 і рідною мовою скрізь розмов¬ляли. 
Хоч часом на зле вас чорти підмовляли, 
та ви їх молитвою повідганяли і чемно зустріли мене цього року.
 Ви діти чудові, чудові нівроку. 
Тож пильно учіться, до шко¬ли ходіть, 
свою Україну шануйте й любіть. 
Любіть її вірно, свою Україну, 
— І я вас ніколи й ніде не покину. 
Ану, йдіть до мене, мої янголи — а що там ви дітям у дар принесли? 

З'являються два янголи. Один несе тоненьку книжечку, а другий — товстелезну.

1-й янгол. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила відпадають. 

2-й янгол. Так, деякі діти до останнього дня посила¬ли святому Миколаєві листи і навіть телеграми. Усі пи¬шуть, що чемні, але чи це справді так? (Звертається до дітей). Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні, і все записуємо до книжки. 

1-й янгол. В одній книжці — добрі діла (показує тоненьку книжку). А в отій — гріхи, грішки й усякі збитки. 

2-й янгол. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя , ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так: не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Дивись, скільки у нас добрих дітей — ось вони сидять (показує на зал), а нечемних зовсім мало. Та й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книги. 

1-й янгол. Добре вже, добре, ходімо ж кінчати свою роботу. (Виходять). 

З'являються два чортики.

1-й чортик. Ой, як тут холодно! (Цокотить зубами). Я змерз, як чорт. 

2-й чортик. Так, у нашій прекрасній батьківщині, Пеклі, дуже тепло, 

1-й чортик. Еге ж, часом аж гаряче. Я радий часом вирватися з пекла й поблукать по світу. 

Брикають по сцені.

2-й чортик. Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш голова Пекельного союзу дав наказ наловити якнайбільше грішників. 

1-й чортик. А як не наловимо, то пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з робо¬ти й не дасть нам нашої улюбленої їжі — гарячої смоли. 

2-й чортик. Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів. Попросив одного разу смоли в Івасика, а він сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок жуйки, і я нею ледве не подавився, і як діти таке паскуд-ство їдять? 

1-й чортик. Тихо, тихо, ось діти йдуть. Може, серед них є нечемні? На кожного нечемного ми приготуємо різку в подарунок. 

Виходять діти.

Івась. Миколко, сьогодні до нас святий Миколай прийде! 

Миколка. Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе. 

Івась. А ти був чемний? 

Миколка. Так! А ти? 

В цей нас із-за сцени, підкрадаються чортики і стають за спинами хлопчиків.

Івасик. Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім — побачимо. 

Чортики підстрибують з радощів.

Миколка. А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Миколкою на честь святого Миколая, тому я мушу бути завжди чемним. 

1-й чортик, (підштовхує Іванка). Скажи йому щось нечемне! 

Івасик. Тільки дурень може бути вічно чемним! 

Миколка. Що ти кажеш? То виходить — я дурень? 

2-й чортик (підштовхує Іванка). Покажи йому язика! 

Івасик показує язика. 
2-й чортик підкрадається до Миколки.

2-й чортик. Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його! 

Миколка. О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще в такий гарний день. 

1-й чортик: (звертається до залу). Ану, котрих я маю брати?
 Диви, як заступились батько й мати —
 Цілують і пестять, по голівці гладять.
 А виросте яке? Батькам на радість
, А чи мені на втіху? Не скажете колись:
 «О лихо, лихо! Зросло дитя — і де поділась щирість?
 Ні слова доброго, ні в домі миру?» 

Миколка. А це хто? Ти часом не Чортик? Моя бабуся казала, що чорти, бояться хресного зна¬мення. Ось я тебе перехрещу! 

Чортики. Ой, не роби цього! Ой-ой-ой!!! 

Втікають. 

Входить Св. Микола й звертається до Івасика:

Ти, дитинко моя мила, Маєш тут, що заслужила,
 — Я до тебе загостив І дарунок тут лишив. 
Що не слухала ти тата, Ані мами, ані брата, 
Тому різку, як той кай, Дає святий Миколай. 
Св. Миколай. (до чемної дитини): 
Мамусиній господині, Що порядок любить все, 
Даруночки несу нині, Бо дитина на них жде.
 Ой голубко моя крале, Слухай маму все свою —
 То не тільки книжку й лялю, А й цукерок принесу. 

Дарує дівчинці книжку й ляльку. 

Дія друга 

На сцені намальована хата. Біля неї сидить хлопчик.

Ведучий. Так зайшов Миколай до села, в якому під самим лісом стоїть хата. На порозі сидить хлопчина- си рота. Він не показував по собі великого розуму — робив, що йому казали робити, але й ся робота йшла йому мля¬во. Одно лиш його захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й уста і так вдивляється в матір, наче б йому очі хотіли вискочити. Підходить св. Микола під хату, а Тарасик навіть шапки не здіймає. 

Миколай. Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? 

Тарасик. Чому ні, тільки я Вас визирав з неба, а Ви тим часом прийшли із села. 

Св. Миколай посміхається.

Миколай. Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обда¬рувати, може, шапкою, одягом, чобітьми? 

Тарасик. Ні. 

Миколай: Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний. 

Тарасик. Ні... 

Миколай. А може, ти хочеш грошей багато? 

Тарасик. Також ні. 

Миколай. Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже я й для тебе приніс дарунків, бо ти Нічим не прогнівив Бога. 

Тарасик падає на коліна і шепче несміливо.

Тараси. Я хотів би, св. отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою, дитину. 

Ведучий. Засумував св. Миколай і не сказав ні слова. Любов матері — се якраз єдина річ, якою він не міг нікого обдарувати. 

Янгол. Отож, любі діти, поважайте, цінуйте своїх батьків. 

Кохайтесь у молитві й честі. Не все легке в житті.
 До¬роги хресні зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихи¬лився, до добра святого. Тож ви, батьки, в щоденнім герці з гріхами власними змагайтесь, аби злого не дати прикла¬ду. Лише ті для діток приклад, хто святі виконує щоденно заповіти. І в ласці Божій вам життя освятить любов дітей, онуків і правнуків. 

Не забувайте Божої науки! 

Усі учасники співають пісню «Ой хто, хто Миколая любить...» Хлопчик читає вірш Зеновія Филипчука «До святого Миколая»

Сценарій до Дня Святого Миколая № 2
 
На задньому плані сцени вогні великого міста, збоку росте ялинка, вечір.
1 Ангел:
Ніч розкрила чорні крила,
Землю в темряву сповила.
 
2 Ангел:
Сніг засипав всі дороги,
І поля, і перелоги.
3 Ангел:
Ані сліду не видати,
Ні стежиночки до хати.
1 Ангел:
Як же Миколай святий
Знайде стежку до дітей?
Вітер (вбігає з мітлою):
Не турбуйтесь, слуги Божі!
Вітер радо вам поможе.
Гляньте, ось метлу я маю,
Всі шляхи позамітаю,
Брами всі повідчиняю
Я святому Миколаю.
(Замітає шляхи, ангели присвічують).
2 Ангел:
О, спасибі, Вітер-брате!
Гарно вмієш замітати.
Може б, ти ще допоміг,
Щоб світити місяць міг?
В темну ніч їзда тривожна,
Заблудити легко можна....
Вітер:
Добре! Я під небо злину,
Сіру плаху з нього скину.
Вийде місяць з-поза хмар,
Ясний витягне ліхтар,
І усі шляхи осяє
Пресвятому Миколаю!
Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.
3 Ангел: Гляньте, місяць в небі світить!
1 Ангел:
Вже чекають чемні діти
На святого Миколая.
2 Ангел: Ми йому на зустріч йдем.
3 Ангел: В кожну хату заведем.
Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи.
Чортик:
Ой, холодна тут зима –
В пеклі ж холоду нема,
Вибиравсь я, наче в літі!
В пеклі – жар, зима – на світі.
Я без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
Поки всунусь десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба ж кості розігріти!
Під звуки музики пританцьовує та співає:
Ух, ух, ух, ух, ух....
Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач –
Грійся, чортику, та й скач!
(перестає танцювати)
Трохи розігрівсь.... Та цить!
Чути здаля сніг скрипить!
Хтось надходить. На хвилинку
Заховаюсь за ялинку.
(Чортик ховається. Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)
Яринка:
Чом, Тарасе, не видати
Ні одного ангеляти,
Ні дзвіночків не чувати!
Може, Миколай Святий
Не прибуде до дітей?
Тарасик:
Неможливо це, сестричко!
Ще хвилинку невеличку
Терпеливо ми заждім.
Миколай Святий в наш дім
Вірю, скоро завітає,
Він про нас всю правду знає.
Ми ж усі учились пильно,
Не вели себе свавільно,
І чужого научались,
Та й свого не відцурались.
1 Ангел: (непомітно вийшов з-за лаштунків, слухає розмову дітей, а потів мовить сам до себе)
Добрі, гарні діти!
Як же ними не радіти?
Чортик: (вихиляється з-за ялинки)
Не мої це друзі-діти!
Ні, не маю чим радіти!
Яринка:
Ми до Господа молились,
Щоб багато дав нам сили,
Щоб багато дав охоти
Перешкоди всі збороти
І колись такими стати,
Як хотіли б тато й мати,
Як хотіла б вся родина
Й наша рідна Україна!
1 Ангел:
Добрі діти, гарні діти,
України пишні квіти!
Чортик:
Не мої це друзі, бачу –
З горя мало не заплачу.
Тарасик: (прислухається) Сестро, чуєш?
Яринка: Це дзвіночки!
Тарасик: Ангеляток голосочки!
Яринка:
Чуєш, брате? «Ту-ру-ру!»
Здаля чути дивну гру....
Тарасик:
Ангелята, видно, грають,
Як Святого проводжають.
Дзвонять дзвіночки, грають труби, співаючи, виходять на сцену ангели.
Пісня ангелів (вальс)
Сяють зорі, пізній час –
Спіть, малятка, лю-лі-лі!
В гості ми ідем до вас,
Чемні діточки малі,
Чи у місті, чи в селі.
Спить у білій льолі гай,
В’ється полем шлях пустий –
Саночками Миколай,
Друг дитячий, пресвятий,
Їде, їде до дітей...
Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків.
2 Ангел:
Просим, глянь, Дідусю Божий:
Перед містом на дорозі
Ми зустріли цих дітей.
Святий Миколай: Мир вам, діти! ( благословляє)
Яринка:
О, святий наш Миколаю!
Не прогнівайся, благаю,
Що Тобі на зустріч ми
Серед ночі і зими
Аж за місто вийшли з хати!
Ми хотіли привітати,
Поклонитися Тобі...
Тарасик: Правду мовим, далебі!
Святий Миколай:
Добрі діти – вас я знаю!
Правду з ваших серць читаю,
З ваших синіх оченят –
Дуже, дуже з того рад!
Тільки ви вночі взимі
Не пускайтеся самі
Віддалік від ваших хат!
Тарасик:
Ми гадали, слуги Божі,
Що поможем вам в дорозі,
Шлях у місто вам покажем,
Хто і де живе, розкажем.
Святий Миколай:
Нам якраз туди пора,
Де чекає дітвора,
Щоб її дійснилась казка.
Тарасик:
О, то просимо! Будь ласка!
Тут місток, там першій дім,
Парк і зал...
Святий Миколай: Хутчіш ходім!
Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висовується чортик і, смикнув Тарасика за рукав, відводить вбік.
Чортик:
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає)
Брів снігами без кожуха,
Відморозив ніс і вуха.
Друзів тут моїх нема –
Все пропало.... все дарма!...
Чути завивання вітру, виходить вітер..
Вітер: Хто ти будеш?
Чортик:
Друг я твій!
Перемерз я – розігрій!
Вітер:
О, чортів я розумію!
Зараз я й тебе зогрію...
(вітер з мітлою женеться за Чортиком, той втікає)
Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.
Яринка:
Ось ми в залі!
Погляньте – Олі, Галі
Ромки, Славки та Петрусі –
Українські діти всі!
Святий Миколай:
О, спасибі, друзі браві,
Що дорогу показали!
За цю поміч, милі діти,
Буде вас Ісус любити,
А Ісусикова Мати
Все вам буде помагати.
Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до краю сцени і благословляє громаду дітей:
Мир вам, любі! Ласка Божа
Ваші душі хай осяє!
А громада ваша гожа,
Мов чудова квітка-рожа,
Хай росте і розцвітає
Без пригоди злої, лиха,
Мамі, татові на втіху,
А народові на славу!
Ангели:
Любі хлопчики й дівчата,
Вас вітають ангелята!
Святий Миколай (до ангелів):
А скажіть, небесні дітки, -
Ви ж для них найліпші свідки –
Чи ті діти, що у залі,
Ті спереду і там далі,
Більші, менші і маленькі,
Цілий рік були чемненькі?
Ангели (гуртом):
Так, вони були чемненькі,
Тата слухали і неньки.
Святий Миколай:
А скажіть, небесні дітки, -
Ви для них найкращі свідки –
Чи молитву рідну знають?
Бога нею прославляють?
Чи шанують рідну мову,
Українське рідне слово?
Ангели:
Так, і моляться, й читають,
Рідні пісеньки співають
Галі, Стефи, Марки, Олі,
Бо вчаться у рідній школі.
Святий Миколай ( до дівчинки у залі):
А ходи сюди, дитинко,
На коротку на хвилинку,
Розкажи нам, що ви, діти,
Тут навчилися робити?
Дівчинка ( виходить):
Я скажу усе, що знаю,
Пресвятому Миколаю:
Хоч малі ми дитинчата,
Поважаєм маму й тата.
Ми шануєм рідне слово,
Прадідівську рідну мову,
Рідні книжечки читаєм,
Рідні пісеньки співаєм,
І молитвою, що мати
Нас навчила в рідній хаті,
Ми звертаємось до Бога
Про опіку й допомогу.
 
Святий Миколай :
Чи молилась ти, дитино,
За добробут в Україні,
За бабусеньку – сирітку,
За дідуня і за тітку,
За ровесників дітей
І за рідних всіх людей?
Дівчинка:
Ми всі молимось щоднини
За весь народ України.
2 Ангел:
Добрі діти, так і треба –
Все те бачили ми з неба.
Святий Миколай:
Бачу я, ви добрі діти –
Буде з того Бог радіти!
Хай же вам, мов сонце світить,
Захищає, мов покров,
Божа ласка та любов!
Не за плату-нагороду,
А тому, що чесні зроду,
Що шляхетні, не пусті,
Правді служите святій.
(до ангелів)
Божі слуги, ангелята!
Розвантажуйте санчата,
Розпаковуйте гостинці
Мирославові, Галинці.
Роздавайте всім, як треба,
Подаруночки із неба.
Дівчинка:
Дякуємо Тобі, Владико,
За утіху цю велику!
Яринка:
Дякуємо Тобі, Святий,
Від усіх оцих дітей!
Тарасик:
Обіцяємо добрими бути,
Слів Твоїх не призабути,
Завжди вчитися охоче,
Бо того Ісусик хоче,
І такими виростати,
Як бажають тато, мати
І увесь наш рідний край!
Ангели (хором): Всім вам Боже помагай!

[ Викачати з сервера (56.0Kb) ]
07.12.2011, 01:41
Сценарій свята Святого Миколая
Сценарій свята Святого Миколая (2011 рік).

1.За вікном сніжок летить,
 Вітром завіває,
 Тож спішіть усі до нас
 На свято Миколая!
 
 2.Ну, а хто сюди прийшов,
 Раді вас вітати
 Веселіться і радійте
 На нашому святі.
 
 
3.Маємо чого радіти,
 Добре знаєте ви, діти!
 Долетіла до нас вість,
 Що до нас в дорозі гість.
 Хто це? Кожен пам’ятай!
 Це  святий наш Миколай!
 
 4.Діточок він всіх згадає,
 Їм дарунки посилає,
 Він вже близько, вже іде,
 Наша пісня хай гуде!

(Пісня)
Вчителька. Уважно слухайте, я розповім про це свято.
Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше - 22 травня, а друге - 19 грудня - сьогодні.
 
Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він - захисник усіх бідних, і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він - почесний охоронець і завжди приходить з подарунками.
 
Народ склав про Святого Миколая багато легенд і переказів.

Конкурси для 5-6 класу. Між конкурсами номери худ. самодіяльності.
1. Зібрати горіхи з підлоги дитячою лопаткою.
2. Лижна прогулянка (лижі паперові)
3. Сніжинка у повітрі.
4. Один зайвий( 5 м’ячів, 6 гравців).